Кра пля ми до щу за пла че не бо во се ни
У тра ви ско ше ні.
Ли ше мій го лос ти по чуй, мо є за про ше ння.
Зга дай пі сні, що я спі вав для те бе на ве сні.

По дих мій ві дчуй в па ді нні ли стя на тра ву,
У кро ках о се ні.
Жо вто га ря чі ко льо ри – то є у лю бле ні тво ї,
Се ред них зна йди сло ва за гу бле ні.

За гу бле ні сло ва шу ка ю там,
Де ще лю бов жи ва.
О сі ння во ро жба, мо ї ду мки за плу ту є жу рба.
За гу бле ні сло ва зна йде лю бов тво я.

Зна ю, що жи ва лю бов, як пі сня,
У се рцях на вік ли ша є ться.
Ті по чу ття, що в нас бу ли,
Не за бу ва ю ться, по вір,
Змо же мо ми вдвох зна йти сло ва но ві.

За гу бле ні сло ва шу ка ю там,
Де ще лю бов жи ва.
О сі ння во ро жба, мо ї ду мки за плу ту є жу рба.
За гу бле ні сло ва зна йде лю бов тво я.

За гу бле ні сло ва шу ка ю там,
Де ще лю бов жи ва.
О сі ння во ро жба, мо ї ду мки за плу ту є жу рба.
За гу бле ні сло ва зна йде лю бов тво я.