Він лю бить ко си ти га зо ни.
Во на лю бить зби ра ти кві ти.
Він не зна є, де ді ти гро ші,
А у не ї го ло дні ді ти.

Во на вста не і пі де в мі сто,
Щоб шу ка ти но во ї до лі,
А він по ле тить у да лі.
У ньо го сво я не во ля.

А ле він че ка є на не ї...
Він че ка є на не ї...
Він так да вно че ка є на не ї...
Че ка є за вжди...

У ньо го ки да ють ка мінь,
Бо не мо же він їх до гна ти,
А для не ї спі ва ють пі сню
І го то ві жи ття че ка ти.

У не ї ба га то со нця,
По да ро ва но го ба тька ми,
А у ньо го сі м’я - лиш не бо.
Він не зна є сво є ї ма ми.

А ле він че ка є на не ї...
Він че ка є на не ї...
Він так да вно че ка є на не ї...
Че ка є за вжди...

Він так да вно че ка є на не ї...
А ле він че ка є на не ї...
Він че ка є на не ї...
Він так да вно че ка є на не ї...
Че ка є...