Се ред гір, там, де ві є бу ре вій,
Ві льний птах ко ха ну там шу кав.
Се ред гір, в ніч та лю ту за ме тіль,
Де ти є? О зви ся, він че кав.

А во на мо вча ла, бо о бра же на
На ньо го чо мусь бу ла во на.
І хто зна у чім бу ла йо го ви на,
Ой, чи то є, ой, чи то так, пра вда о дна.

Се ред гір зі йшло зо ре ю в не бе сах,
Крізь ту ман не ви пла ка них сліз.
Він ле тів до не ї, мов до до му птах,
І лю бов їй у до ло нях ніс.

Він лі тав, а сил вже ма йже не бу ло,
А бу ла лю та я зи ма.
Тай зга дав він тво їх о чей те пло,
Ой, чи то є, ой, чи то так, зна єш са ма.

Се ред гір, там, де ві є бу ре вій,
Ві льний птах ко ха ну там шу кав.
Се ред гір, лиш ті льки сти хла за ме тіль,
За сво є ко ха ння кри ла склав.

А во на хо ті ла ви ба чить йо му,
А во на не змо гла.
І хто зна у чім бу ла йо го ви на,
Ой, чи то є, ой, чи то так, пла че во на.
Ой, чи то є, ой, чи то так, пла че во на.