8Па м’я та ю, та ту, да вним -да вно,
В па м’я тi мо їй, як нi ме кi но:
Ми ма лi смi є мо ся, ти - мо ло дий...
Зга ду ю що день я той час зо ло тий.

Ду ма ла то дi, нi би ти - ча рiвник.
Ти ж бо ним i став, бо до то го ти звик,
Що лю бов ба тькi вська спро мо жна у се.
Й про сто нас лю бив, над у се.

Ко ли за пла че се рце ба тька,
Бу дуть о чi йо го су хи ми.
У те бе в ха тi, мiй лю бий та ту,
За вжди бу де мо дi тьми ма ли ми.

Та ку ва жку мо зо ля сту до ло ню
По ло жиш нi жно на го ло ву донi,
На дi йно й за ти шно, як у ди ти нствi, бла го сло ви.

8Вi дцвi тав са док, тво ї до нi ро сли
I ро ки у ви рiй ле ле ки не сли.
А, як по ве рта лись, не сли си ви ну
I сти ну жи ття, на че со нце, я сну.

I не хай в вi кно за гля да є зи ма,
Те пло ту ду шi не по га сить во на.
Пе рший снiг для те бе на дi ю не се,
Бо о ну кiв лю биш те пер над у се.

Ко ли за пла че се рце ба тька,
Бу дуть о чi йо го су хи ми.
У те бе в ха тi, мiй лю бий та ту,
За вжди бу де мо дi тьми ма ли ми.

Та ку ва жку мо зо ля сту до ло ню
По ло жиш нi жно на го ло ву донi,
На дi йно й за ти шно, як у ди ти нствi, бла го сло ви.